Перші аптеки у Львові існували при монастирях, зокрема, одна з них — при Домініканському костелі. У «Хроніках міста Львова» Дениса Зубрицького під 1445 роком зазначено: «В місті був і «аптекар Василь Русин, який прийняв міське право». Наскільки відомо, це був перший аптекар». Між аптеками монастирськими і «мирськими» була велика конкуренція, бо ченці досить часто роздавали свої ліки задарма.
Аптеки розвивалися, в основному, як торгівельні установи, які мали своє невелике виробництво, де виготовляли ліки, ветеринарні засоби, косметичні препарати тощо. Аптеки підпорядковувались передусім промислово-торгівельній палаті, а потім медичним службам міського управління.
Для того, аби стати аптекарем, необхідно було пройти складний шлях. Власники цих закладів перешкоджали відкриттю нових аптек. Дехто з провізорів ціле життя працював на когось, щоб отримати дозвіл на відкриття власної аптеки чи стати фармацевтом.
Кожний власник аптеки в межах своїх фінансових можливостей намагався оздобити приміщення і якнайкраще обладнати їх. Аптеки не мали нумерації, у кожної була своя емблема і відповідна назва, іноді згадувалося ім’я засновника або власника.