Історія львівського трамваю
І. Кінний трамвай
25 листопада 1879 року відбулася пробна поїздка за маршрутом: вул. Городецько-Янівська – пл. Митна. Yа пробному виїзді курсувало три вагони – літній відкритий, із одним салоном і пасажирський, поділений на два класи.
Трамвайний парк налічував спершу п’ять вагонів, які 19 разів за день виходили на маршрут. За рік пасажиропотік складав майже 2 млн пасажирів. Від 1 липня 1880 року регулярний рух трамваїв проходив по всьому маршруті: від пл. Митної до залізничного вокзалу через вул. Винниченка, пл. Соборній, Галицькій та Міцкевича, далі вздовж проспекту Свободи до Торгової площі й через Городоцьку до вокзалу.
Середня швидкість руху транспорту становила 6,4 км/год., персонал налічував 70 осіб.
ІІ. Електричний трамвай
1893 року міська влада Львова оголосила про тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю у 300 кВт. У вересні того ж року фірма «Сіменс і Хальске» почала прокладати лінію електротранспорту за маршрутом від головного вокзалу через нинішні вул. Тобілевича, Бандери, Коперника, Словацького, Дорошенка, Беринди, Руська (через пл. Ринок), Підвальна та по всій вул. Личаківській до кладовища.
Також у проекті була лінія, яка мала проходити по правій частині проспекту Свободи, через Галицьку площу до вул. князя Романа і вести до верхньої брами Стрийського парку, через вулиці Івана Франка та Уласа Самчука.
Будівництво депо та електростанції планували на перетині нинішніх вулиць Сахарова та Вітовського.
Перші 16 вагонів, які привезли з Відня, випробували 12 травня 1894 року, а регулярний рух електротранспорту стартував 31 травня і курсував від головного вокзалу до Стрийського парку. Львів став четвертим містом із трамвайним транспортом у Австро-Угорщині.
5 червня 1894 року функціонувала тимчасова лінія – від виставки Крайова, яка відбувалася у Стрийському парку, і до школи святої Софії. Вона працювала тільки у період виставки.
У серпні 1894 року почали прокладати лінію на Личаків протяжністю у 5,3 км. На маршрут виділили 11 вагонів, які курсували з інтервалом у 8 хвилин.
30 листопада 1894 року відкрили лінію від церкви Петра і Павла (вул. Мечникова) до Личаківського кладовища.
У 1907 року у Міністерстві залізничного транспорту Австрійської імперії наказали переобладнати лінії кінного трамваю під електричний. Після цього відкрили нові маршрути: від проспекту Свободи до Підзамча по вул. Богдана Хмельницького; по вул. Зеленій до Личаківського цвинтаря; по вул. Шевченка до станції Клепарів; по Городоцькій на залізничний вокзал і лінія на Замарстинів.
Остаточно коней, як трамвайну тягу перестали використовувати у 1908 році. Вагони пристосували до електричного транспорту.
1907 року трамвай поїхав на Новий світ (місцевість «на Байках»), через рік до Жовківської рогатки, у 1910 – на Високий замок та Снопків, а 1914 – до станції Личаків.
Того ж року загальна протяжність трамвайних ліній склала 24,4 км.
Таким чином, в індексації маршрутів Львівського трамваю склалися такі абревіатури (латинським алфавітом): D – Dworzec glówny (головний Вокзал); G – Gabryelówka (Ґабріелівка, Гаврилівка); H – Hetmańska (Гетьманські вали, Гетьманська); J – ul. Janowska (вул. Янівська, Янівська рогатка); K – park Kilińskiego (парк Кілінського, тепер Стрийський парк; цей індекс використовувався також для позначення кінцевої зупинки “Технічна школа”); L – 29 Listopada (вул. 29 Листопада); Ł – Łyczaków (Личаків); P – Podzamcze (Підзамче); R – Rzeźnia Nowa, Rogatka Źolkiewska (Нова Різня – Жовківська рогатка); U – Unii Lubelskiej (Унії Люблінської, Високий замок); W – Wystawowa (Виставкова лінія у Стрийському парку); Z – Zamarstynów (Замарстинів).
Під час війни 1918 року значна частина електромережі зазнала пошкоджень, внаслідок чого трамвай не курсував майже рік.
У період 1919 – 1921 рр. було прокладено вантажну гілку трамваю до газового заводу (від кута вул. Замарстинівської, по вул. Під дубом та Сонячній (Куліша), з поворотом на вул. Газову. У цей же час лінію по вул. 29 Листопада (Коновальця) було продовжено на цілий квартал – від вілли “Гражина” (кут вул. Семирадського) до куту вул. Гроховскої (Житомирської).
У 20-х роках ХХ століття на перехресті вулиць Вітовського-Сахарова облаштували вагоноремонтні майстерні, перелаштували поворотні стрілки на правосторонній рух, а номери маршрутів стали позначати цифрами.
22 березня 1930 р. було відкрито нове трамвайне депо на вул. Городоцькій (нині депо № 1).
Напередодні війни у Львові нараховували 119 моторних, 58 причепних і 5 вагонів-снігоочисників. У трамвайному господарстві було два депо, дві тягові підстанції та вагоноремонтні майстерні. Загальна протяжність ліній складала 32,8 км.
У 1939 році, після початку Другої світової війни, спершу була пошкоджена лінія по вул. Городоцькій, а згодом зупинили роботу всі трамвайні маршрути. Під час радянської окупації трамваї відновили роботу та відкрились лінії «Городоцька-Богданівка», «Шевченка-залізничний вокзал», «Замарстинівська-Городницького», «Личаківська-Пасічна».
За німецької окупації трамвайний транспорт використовували у військових цілях.
Під час боїв за місто влітку 1944 р. трамвайне господарство сильно постраждало. Відновлення йшло поступово. У зв’язку з нестачею кадрів порушилася нормальна робота трамваю. Працівників стали набирати зі службовців Львівської залізниці, а також вербувати в регіонах Східної України. Перші трамваї з пасажирами відправилися в рейс 1 березня 1945 р.
До січня 1948 р. було відновлено майже всі лінії трамваю, крім гілок на Високий Замок, технічну школу та Личаківську рогатку. Однак, тепер практично всі маршрути починалися в центрі міста, на вул. 1 Травня (пр. Свободи). Навесні 1948 р. було відкрито додатковий маршрут № 11 “Центр – вул. Інститутська (Ю. Мушака)”.
До 1 травня 1949 р. було відновлено рух на Високий Замок. Туди пішли вагони від центру по маршруту № 12. Таким чином, було завершено повоєнне відновлення трамвайної мережі . На той час були змінені маршрути № 1 та № 9 – вони стали кільцевими. Маршрут № 1 курсував за годинниковою стрілкою, а № 9 проти, назустріч маршруту № 1. Також виникла потреба в оновленні старих моторних вагонів, що експлуатувалися 50 та більше років. На них дерев’яні площадки було перероблено на металеві, влаштовано двері з пневматичним приводом, а відкриті площадки було зашито. У 1952 р. у місті було вже 10 таких вагонів. Вони були пофарбовані так: верхня частина – в жовтий колір , нижня – у темно-блакитний.
Через нестачу причепних вагонів деякі сильно зношені моторні вагони з 1951 р. почали переробляти в причепні. Всього протягом 1950 – 1957 рр. було модернізовано 130 із 184 старих вагонів.
На 1 січня 1950 р. львівське трамвайне господарство включало в себе два трамвайних депо місткістю 180 вагоно-місць, 185 пасажирських вагонів (у т.ч. 126 моторних та 59 причепних). Окрім пасажирських, було ще 19 вантажних платформ та снігоочищувачів.
У зв’язку з підготовкою центральних вулиць до пуску тролейбуса, у 1951 р. було вирішено припинити трамвайний рух по вул. 1 Травня (пр. Свободи) та пл. Міцкевича. Натомість проклали об’їзну лінію повз Театр ляльок.
У серпні 1952 р. разпочалося будівництво нової трамвайної лінії довжиною 2,5 км від кінцевої зупинки “Гаврилівка” по вул. Промисловій. Цю лінію було здано в експлуатацію в лютому 1953 р. По ній почав ходити маршрут № 6, який на другому кінці замість Богданівки було скеровано на вокзал. У зв’язку з відкриттям другої черги тролейбусної лінії по вул. Городецькій від вул. Вокзальної до Богданівки, з 5 листопада на цій ділянці рух трамваїв було припинено, маршрут № 1 було спрямовано на вокзал.
У серпні 1955 р. у Львів надійшла перша партія вагонів LOWA Т- 54 (моторні) та В-54 (причепні). Моторні вагони мали задній та передній пульт керування, тобто були розраховані на човниковий рух.
Влітку 1957 р. прибула партія з 5 поїздів нового типу Т-57/В-57 з міста Гота (НДР). У 1957 – 1958 рр. надійшло ще 10 таких поїздів. Німецькі трамвайні поїзди перших моделей, що надійшли у Львів (Т-54/В-54 та Т-57/В-57), мали двосторонні площадки (з виходом з двох сторін).
З 1 серпня 1959 р., у зв’язку з пуском нової тролейбусної лінії по вул. Куліша рух трамваю маршруту № 4 було перенесено на паралельну трасу через пл. Осмомисла та вул. Б. Хмельницького, Замарстинівську, але самі колії не були зняті, а використовувалися довгий час (до середини 70-х рр.) для подачі вагонів у депо № 2.
З 17 червня 1963 р. було припинено рух трамваїв по вул. Зеленій, а уже восени по цій вулиці пішли тролейбуси.
У 1964 р. рухомий склад львівського трамваю нараховував 271 вагон (148 моторних та 123 причепних), 74 з них були німецькими, а інші старої конструкції, у т.ч. багато вагонів, що експлуатувалися 60 – 70 років, тобто з часів пуску трамваю.
У зв’язку з повним зношенням старих вагонів – човників та виводом їх з експлуатації (у 1970 – 1972 рр.), а також неможливістю експлуатації німецьких вагонів на деяких ділянках , керівництво львівського трамваю було змушене в березні 1970 р. закрити рух на Високий Замок по маршруту № 12 , а з 27 травня 1972 р. по вул. І. Франка до Персенківки (маршрут № 10).
На початку 1970 р. разпочався капремонт та переобладнання трамвайної колії під габарити нового рухомого складу (т зв. чеські “Татри”). Наприкінці 1972 р. у депо № 1 прибула перша партія чеських трамваїв типу Tatra Т4-SU (10 одиниць). Цим вагонам було надано номери 801 – 810 серії “800”. Ширина вагона 2,2 м, довжина 14 м. У вагоні 150 місць. Ці трамваї почали експлуатуватися по системі багатьох одиниць – двовагонними поїздами.
Останні вагони, виробництва м. Сянок було списано у 1973 р. У тому ж році почалося масове надходження чеських “Татр”. Уже влітку 1975 р. у місті було 38 таких вагонів.
У 1974 -1975 рр. проходила реконструкція депо № 1 для експлуатації тільки чеських трамваїв. А в 1978 р. почалися роботи з перепрофілювання депо № 2 під обслуговування чеських трамваїв.
У 1971 – 1978 рр. на вул. Липинського, недалеко від депо № 2, було збудовано трамвайно – тролейбусний ремонтний завод (ТТРЗ), розрахований на 400 капітальних ремонтів у рік. Він почав обслуговувати не тільки ЛТТУ, але й інші підприємства міського електротранспорту України .
Наприкінці травня 1976 р. ЛТТУ отримало два нових зчленованих вагони Tatra КТ-4SU. Вагонам КТ-4SU було надано серію “1000”. Перші два вагони також були перенумеровані в № 1001 та № 1002. У 1985 р. у депо № 1 було 49 таких вагонів, у депо № 2 – 44 вагони. Вони, також як і Т-4SU, експлуатувалися по системі багатьох одиниць. Два зчленованих вагони, зчеплені разом, являли собою фактично 4-х вагонний поїзд, який міг перевезти одночасно до 350 чоловік.
У 1978 р. разпочалося проектування лінії швидкісного трамваю довжиною 7,5 км по вул. Суворова (Сахарова) та Боженка (Княгині Ольги), з підземною ділянкою в комплексі з депо на 250 вагонів. Наземна лінія стала частиною лінії швидкісного трамваю (побудована в 1983 – 87 рр.) Побудована вона згідно зі стандартом лінії швидкісного трамваю: на окремому полотні, з огородженнями та шляхопроводами. Рух було відкрито 6 листопада 1987 р. Тут пішли вагони маршруту № 3 “вул. Боженка – вул. 30-річчя Перемоги (Мушака)”. На лінію вийшло 12 поїздів типу КТ-4SU з інтервалом руху 4 – 5 хв.
Відповідно до проекту швидкісного трамваю, планувалось в першу чергу спорудити два тунелі з габаритами метро під центром міста, а до них підвести наземні маршрути. Рампа першого тунелю повинна була розміститися на перехресті вул. Сахарова та Вітовського. У неї повинна була входити колія наземної лінії з південного житлового району та колія від вокзалу.
Поїзди в складі 3-х вагонів КТ-4SU під землею повинні були зупинятися на трьох станціях: “Університет”, “Галицька площа” та “Винниківський ринок” (на вул. Личаківській). На поверхню вони повинні були виходити на вул. Личаківській, у районі вул. Мечнікова. Загальна довжина колії першого тунелю – 6 км (по осі – 3,2 км). Другий тунель довжиною 2,2 км по осі повинний був пройти від району Підзамче – від рампи на вул. Гайдамацькій на південь, під центром, до південної рампи в районі пл. І. Франка – вул. Снопківській (Стрийський ринок). Тут намічалося збудувати дві підземні станції: у районі пл. Осмомисла “Старе місто” та в районі пл. Галицької “Площа Возз’єднання”. У перспективі було і будівництво третього тунелю довжиною 9 км – від вул. Шевченка та Левандівскої через головний вокзал, пл. Кропивницького, під вул. С. Бандери та Вітовського до стику с південною рампою другого тунелю в районі вул. Снопківській. Тут були заплановані три підземні станції: “Вокзал”, “Площа Кропивницького” та “Політехнічний інститут”. Однак будівництво тунелів, що почалося, було зупинено у зв’язку з кризою 90-х рр.
Львівський трамвай на фотографії
Схеми розвитку трамвайної мережі по роках
Розділ уклали: Георгій Корнєєв, Максим Євченко, Павло Сирватка, Дмитро Мойсеєнко.
Схеми ліній трамваю: Дмитро Ковальов.
Джерела:
Тархов С. А. Історія львівського трамваю / Сергій Анатолійович Тархов. – Львів: Фенікс ЛТД, 1994. – 128 с.
http://www.lvivtrans.com/